Все новости на дату:

Искать в новостях:

Например: мировые рынки

«Майбутнє нашої країни в середньому класі, а не в металургійних підприємствах»

04.07.2011, 10:01 | Источник: КИНТО
Тема: Новости фин.компаний, КИНТО

Знакомство с Сергеем Михайловичем Оксаничем, создателем и руководителем компании «КИНТО» созрело само собой. Как зреет правильная революция — снизу. Общаясь и работая над общими темами, мы постепенно узнавали разные подразделения компании, углублялись в изучение ее сайта. Материалы впечатляли своей обширностью, радовали несерьезностью....  Казалось, что вот-вот поймем суть работы на фондовом рынке. Но когда мы дочитали до сказок о фондовом рынке, решение об интервью приняли мгновенно. И нам так же оперативно было дано согласие. Остается удивляться, почему мы до сих пор не стали участниками программы коллективного инвестирования.Справка Оксанич Сергей Михайлович родился 15 ноября 1955 г. в Киеве. Окончил финансово-экономический факультет Киевского института народного хозяйства имени Д.С. Коротченко. В 1985 г. защитил кандидатскую диссертацию, преподавал, имеет звание доцента. После стажировки в Темпельском университете США в 1992  г. основал компанию «КИНТО» и является ее неизменным руководителем. Более десяти лет возглавлял Ассоциацию торговцев ценными бумагами и Украинскую ассоциацию инвестиционного бизнеса — профессиональные объединения фондовиков. Неоднократно входил в состав рабочих групп по разработке законодательных актов при Верховной Раде, Кабинете Министров, Министерстве экономики Украины и других государственных органах власти и управления. В 2008 г. по случаю Дня работника фондового рынка награжден Почетной грамотой Кабинета Министров Украины. Лауреат многих рейтингов: «ТОП-100», «Человек года», «Личность фондового рынка» и т.д. 
— Для регіонального видання існує певна складність в розкритті теми фондового ринку. На місцевому рівні це майже неможливо. 
— Як кажуть, «дорогу осилит идущий». Тому — почнемо. У вас було перше запитання, чи відчуваю я себе аксакалом фондового ринку України. Це залежить від того, що розуміти під словом «аксакал». Якщо це мудрість, яка приходить з роками, то потрошку, може, і відчуваємо. Якщо це людина, яка споглядає, спостерігає, то, мабуть, ні. Бо я поки що перебуваю на стадії активної діяльності. Все залежить від того, який в кого образ аксакала. 
— А який він у вас? 
— У мене — із фільму «Белое солнце пустыни». (Сміється.) Той образ ще не для мене. В мене багато нових ідей, моєму молодшому сину дев’ять місяців, тому я ще далеко від уявлення про передпенсійний вік.
 — Наша країна робить усе можливе, щоб ми не відчували передпенсійний вік, відсуваючи його все далі в майбутнє, спонукаючи нас до довголіття. 
— Відчуття, що ти станеш пенсіонером, повинно виникати у людини десь у 30 років. Коли з’являються діти, сім’я і приходить розуміння, що діти — це не єдиний спосіб забезпечити себе на старість. Не єдиний і зараз не найбільш успішний. Тому треба зайнятися диверсифікацією. Один із способів такої диверсифікації — це інвестування та пенсійне забезпечення. Діяльність нашої компанії і полягає в тому, щоб допомогти кожному розібратись, що таке фондовий ринок. Дозволити знайти свій шлях і свою стратегію у цьому світі з найменшими витратами. В мене є книга, в якій я спробував все це пояснити. Фактично, книга — це збірка  моїх виступів у блогосфері. Зараз готується чергова книга — казкова книжка про інвестиції. Для того, щоб таким, на перший погляд нецікавим для широкої публіки питанням, як інвестиції, надати більшої образності й більшої емоційності, я використовую казковий жанр. У популяризації цих знань можу вважати себе аксакалом. «Держава — це агресивний механізм, якщо він не відчуває супротиву»                         
 — Мені здається, що ці теми не «нецікаві», а дуже складні для непрофесіоналів. 
— Можливо, ви праві. Колобок виник як образ для розповіді про пенсійне забезпечення. Потім так звик до цього прийому, що і далі працюю з різними казковими героями. (Сміється.) Якщо про це думати, то і виникає банальне питання про роль і відповідальність компанії, яка керує активами. У нашій країні не без об’єктивних підстав створився образ бізнесмена, банкіра, які збагачуються через обдурювання та обкрадання. Є підстави для цього, тому що ми пережили період первинного накопичування капіталу, який будь-де проходить нерівномірно, із всілякими зловживаннями і злочинами. Але це не є основою розвитку ринкової економіки та ринкового суспільства. Я мав можливість, у свій час, півтора роки пожити в Америці на стажуванні з економіки. У будь-якому підручнику з мікроекономіки є така задачка, що доводить: будь-який бізнес, побудований на обмані, збанкрутує за рахунок зменшення клієнтів та погіршення іміджу. Розійдеться слава про те, що він недостатньо авторитетний, недостатньо відповідальний. Для фінансового та інвестиційного бізнесу імідж тим більш важливий. Бо цей бізнес базується на великій взаємодовірі. Грошовий бізнес віртуальний. Для того, щоб створити образ чогось фундаментального, стабільного, банки, наприклад, розташовуються у великих помпезних будинках. Тобто відбувається створення візуального образу, навіть подавляючого людину. Фондовий ринок, робота з цінними паперами — це ще більш віртуальний бізнес. Скажімо, у договорі з банком прописані всі гарантії та умови співпраці, включаючи проценти за вкладами. Для компаній, керуючих активами, існує законодавча заборона давати якісь гарантії. Чому? Тому що ніхто в світі не зможе сказати, яка буде доходність на фондовому ринку через рік, через три роки, через десять. У принципі, чим більша дистанція, тим легше робити прогноз, легше прорахувати тенденції. У цьому сенсі пенсійні фонди найлегше прогнозувати, тому що там горизонт інвестування — 30-40 років. За цей час можуть бути будь-які провали, підйоми, а караван іде своїм шляхом. Головне, щоб там працювали порядні люди та щоб вони не порушували якихось базових принципів інвестування. У 2008 році багато з’явилося гарячих голів, які казали, що ця криза довела неспроможність накопичувальної пенсійної системи. Але пройшов рік, і всі ці люди замовкли. А через два роки світова пенсійна система перейшла той максимум, який був до кризи. І відбулося це завдяки тому, що зараз більше 50% активів пенсійних фондів інвестовані в акції. А акції мають одну важливу особливість: вони відновлюються в масі після будь-якого катаклізму, на відміну від боргових інструментів. Так, можна увійти в таку світову кризу, після якої не стане сучасного суспільства. Ми навіть не уявляємо, наскільки воно крихітне, наскільки залежить від таких явищ, як сонячна активність, падіння метеориту. Це справжнє диво, що ми існуємо. Але якщо відвернутися від цих явищ, то на найближчі сто років можна спрогнозувати зростання світової економіки. Відповідно будуть зростати активи компаній, в які інвестують пенсійні фонди. Тому акція, яка несе в собі частинку реального бізнесу, більш надійна. В Україні людям дуже важливо розуміти ще таку річ. У нас економіка нестабільна. Ми не належимо до фондових ринків, що розвиваються, а знаходимось у категорії прикордонних фондових ринків. Тому в нас велика імовірність інфляції, девальвації. Але на фоні інфляції збільшуються доходи підприємств, і це відіграється на акціях — вартість їх зростає. При девальвації різко зростуть доходи експортно орієнтованих підприємств. А в нас до 40% продукту створюється в експортних галузях, тобто економіка в нас відкрита. Акції — це той самий унікальний інструмент, який дозволяє збалансовувати багато процесів. Чим більший горизонт, тим більше згладжуються макроекономічні процеси, зокрема на фондовому ринку. 
— Зараз усі чекають на дуже скору фінансову кризу. 
— Майже щодня з’являється пророк, який заявляє, що завтра, післязавтра, після післязавтра буде повний колапс. Завжди такі люди є. І ясно, що хтось вгадує про цей колапс. 
— Тобто якщо досить часто прогнозувати, то колись ти вгадаєш?
 — Так. Але насправді це все легко підраховується статистично. Завжди існує тисяча факторів, які впливають як на зростання, так і на падіння. І де буде 1001 — неможливо прорахувати. Можна складати ймовірні прогнози. Вся робота з управління портфелем  цінних паперів базується на ймовірностях. Тобто «є така ймовірність, що така-то подія буде відбуватися у такий-то період». Є такий анекдот про використання теорії ймовірності: «Яка ймовірність того, що завтра на Хрещатику ви побачите динозаврів? 50% — що побачиш, 50% — що не побачиш». Так і тут: 50% ймовірності, що криза почнеться у будь-який найближчий момент. Світова економіка перебуває в динамічному дисбалансі. Завжди є негативні фактори, що підштовхують до кризи, і позитивні фактори, що все вирівнюють. У принципі, криза — це коли накопичується критична маса негативних факторів. Вони спрацювали, відіграли своє, і починають працювати позитивні фактори. Як змія щороку міняє шкіру, так світова економіка з якоюсь періодичністю потребує зміни внутрішньої структури, організації. І ця зміна відбувається під час кризи. Коли все добре — людина стає ледачою. Чому найбідніші народи живуть у найбільш райських місцях? Тому що навколишнє середовище не стимулює до натхненної праці. Є народ в екваторіальній частині Бразилії, у якого немає поняття часу. У них майже немає зміни сезонів, тому немає відчуття часу.
 — Давайте повернемося трохи назад. Вашими співробітниками проводиться величезна роз’яснювальна робота. Хто ваша цільова аудиторія і наскільки важливо, щоб пересічні громадяни брали активну участь у роботі фондового ринку? 
— Наша цільова аудиторія — це середній клас як фізособи. І для пенсійних, і для інвестиційних фондів. Чому саме середній клас? Це люди, які вже чогось досягли. Вони мають кращу освіту, вони більш енергійні. Вони замислюються над тим, як захистити те, що вже мають. А ми даємо їм можливість захистити свої заощадження. Є різні визначення середнього класу. Соціальне — коли люди відносять себе до середнього класу. Крім того, існують чисто економічні параметри. В Україні спостерігається дисбаланс. До середнього класу себе відносять десь 30-40% населення, а за економічними параметрами до середнього класу можна віднести десь 15%. Це так було до кризи. 50% середнього класу — це наші майбутні клієнти. Зараз розмова йде про 5% найбільш просунутих, найбільш активних, які ідуть попереду всіх. — Інколи здається, що дії нашої влади не дуже сприяють збільшенню середнього класу.
 — Дії нашої влади спрямовані достатньо конкретно проти середнього класу. Це можна пояснити і емоційними, і економічними, і політичними причинами. Кожен політик для чогось дається країні, щось формує в суспільстві. 
— Які економічні причини такого ставлення до середнього класу? Мені доводилось чути тільки одну думку: економіка держави базується саме на середньому класі.
— Це так. Економіка, яка стабільно розвивається, базується на середньому класі, на середньому і малому бізнесі. Саме там зайнято найбільше людей. Політичні сили, які прийшли до влади, якось утримують цей факт поза свідомістю. Знаєте, питання в тому, яку будувати країну і що ми хочемо. Якщо будувати країну на кшталт Росії, то нам середній клас не потрібен. Він небезпечний, треба людей люмпенізувати, зробити максимально залежними від держави. Але, на щастя, таку країну у нас збудувати дуже важко, тому що у нас немає ні газу, ні нафти. Це жорстка кореляційна залежність. Майбутнє нашої країни в середньому класі, а не в металургійних підприємствах.  Це теж економічна реальність. Якщо б 25 у «золотій сотні», родом з Донецька, разом продали б свої комбінати, порти, банки, кар’єри і таке інше, це біля 35 мільярдів долл., то це становило би менше 10% компанії Apple.
 — Але є регіони, які живуть саме промисловістю.
 — Звичайно! Наша промисловість залишилася нам у спадок, до цього треба ставитися досить критично. І все ще ні в кого не з’явилося бажання і часу виробити далекоглядну зважену державну політику. У нас не було власної національної еліти, яка б могла сформувати цю стратегію і реалізовувати її, не зважаючи на те, яка партія прийшла до влади. Якби була розроблена ця стратегія, було б зрозуміло і можна було б прорахувати математично і, відповідно, через грошову і бюджетну політику можна було б трансформовувати ці галузі.
 — 20 років — це недостатній термін для формування національної еліти? 
— Абсолютно точно. Ми 20 років були суб’єктом зовнішнього впливу. На нас впливали Росія, Америка, Європа з своїх інтересів. У нас не було своїх позицій, які б варто було підтримувати. Ми — такий собі дитячий кораблик, який пливе за течією. З’явиться своя еліта — з’явиться і курс у нашого корабля.
— Як стати вашими клієнтами? 
— Дуже просто. Треба зайти на наш сайт і почитати. Там багато є цікавого. Є пропозиція, наприклад, про колективне інвестування. Це практика, перевірена роками. Перевага в тому, що таке інвестування не вимагає багато часу, вхід від 1000 гривень, і перекладає відповідальність і ризики на професіоналів, які самі формують необхідний пул цінних паперів та інших фінансових інструментів. 
— Я б сказала, на сайті так усього багато, що можна загубитися. 
— Ми проводимо багато семінарів. І не завжди треба до нас їхати. У нас є онлайн-семінари. На сайті багато літератури, блогів. Дійсно, ще з радянських часів ми мали якісь уявлення про банк, про страхову справу. Але зовсім не уявляли собі фондовий ринок і як він працює. Це складніше, це більш віртуальна сфера. Тому нашими потенційними клієнтами є лише 5% середнього класу. Велику надію я покладаю на накопичувальну державну пенсійну систему. Зараз працює перший рівень — солідарна система. Починав працювати третій рівень, ледь живий з різних причин. І зараз знову відклали ще далі, на 2014 рік, запуск накопичувального державного рівня. Чому вона важлива? Дуже з багатьох причин. По-перше, в Україні нарешті з’явиться довгостроковий інвестиційний ресурс. Ресурс, який не шукає прибутковості, а шукає стабільності. Наші погані дороги, вокзали, поїзди — це відсутність власних довгострокових грошей. Нарешті можуть з’явитися такі гроші, які можна вкладати в інфраструктуру. Житлово-комунальне господарство не є високоприбутковою галуззю, але це стабільна галузь. Людина щодня потребує електроенергії, тепла, водопостачання. По-друге, люди затягуються в зовсім інший інформаційний простір. Вони починають стежити за тим, як ці гроші накопичуються на їх пенсійному рахунку, як перераховуються, куди інвестуються, яка в них доходність. І тоді вже 20-30-50% людей будуть брати більш активну участь у роботі фондового ринку. 
— Ми готували багато матеріалів про пенсійну реформу і зіткнулися з тим, що недовіра до влади автоматично переноситься на будь-які реформи чи нововведення. 
— Питанням пенсійної реформи багато політиків відверто спекулюють. Особливо пенсійним віком. У нас вже співвідношення пенсіонери — працюючі 1:1. Співвідношення, яке просто не під силу жодній економіці. У нас жінки, в середньому, на пенсії більше років, ніж вони працюють. Є затерта теза, що чоловіки не доживуть до пенсії, тому що середня тривалість життя 62 роки. Це підтасовка фактів. Якщо чоловік доживає до 60 років, то статистично він проживе ще 12 років. Весь світ виходить на пенсію в 65-68 років. У нас здоров’я гірше. Так треба займатися своїм здоров’ям, але починати це не в 60 років, а зі шкільного віку. Треба зробити так, щоб у дитинстві прищеплювали любов до фізичної культури, а не тоді, коли вже в людини інфаркт. Простіше за все сказати: «Я нікому не вірю, нічого не хочу. Піду до лісу, зроблю землянку і буду там жити». Спасіння нашого суспільства — у самоорганізації. І найбільша наша проблема — це низький рівень самоорганізації. Апріорі держава — це агресивний механізм, якщо він не відчуває супротиву. Якщо не відчуває супротиву, тоді з’являються Сталін, Гітлер. Там, де суспільство вміє протистояти цьому, такого не буде. Наприклад, хто заважає зробити муніципальний пенсійний фонд, на рівні громади міста? Це теж спосіб самоорганізуватися. Ми колись виходили на рівень мерій деяких міст. У нас була мрія зробити систему муніципальних пенсійних фондів. Потім виявилось, що мерам цікавіше займатися землею. А насправді на рівні міськрад можна формувати середовище, в якому ми живемо. Якщо не зрозуміти, що все знаходиться в руках самої людини, нічого не зміниться. Політики поводять себе так, як ми їм дозволяємо. Зараз ми можемо спостерігати за деградацією багатьох політиків. Але супротив сформується, це просто обов’язковий процес. Суспільству треба так само зростати, як і дитині, так само формувати риси свого характеру. Якщо дитина формується в жорстких умовах, наприклад, у спорті, вона формує дуже потрібні для життя риси. У нас зараз дуже хороші тренери. (Сміється.) Так ми дійдемо до розуміння необхідності самоорганізації. 
— Ви справді вважаєте, що наші люди, у яких історично «моя хата з краю», можуть самоорганізуватися до такого рівня, щоб конструктивно контролювати владу? Люди деякі відчувають розчарування через відсутність національної ідеї. 
— Вони повинні її робити, формувати, а не чекати, що хтось її принесе. І немає іншого варіанту, крім брати на себе самого відповідальність. Як немає альтернативи збільшенню пенсійного віку, так і немає альтернативи самоорганізації. Люди повинні зрозуміти: їх успіх в житті, їх самореалізація залежить тільки від них самих. І тоді політики будуть вести себе по-людськи. 
— То ви — оптиміст. 
— Абсолютно! (Сміється.) Взагалі, в інвестиційному бізнесі не можна існувати і працювати без серйозного оптимізму. Інвестиції — це погляд у майбутнє, бажання побачити горизонт і те, що за горизонтом. Якщо ти там бачиш тільки катаклізми і трагедії, то в бізнесі тобі немає що робити. Вважається, що бізнесом може займатися 3-5% населення. Це люди, які мають колосальну енергетику, впевненість у собі, оптимізм і витримку. Бізнес — це шлях через шторм і бурю. 
— З цими рисами треба народитися чи їх можна виховати в собі? 
— Я думаю, що вони базово повинні бути, але людині треба їх постійно розвивати. Вона може бути дуже розумною, виваженою, але перші негаразди можуть її зламати. Фондовий ринок, наприклад, — дуже емоційне діло. Вимога найважливіша — не дати вийти емоціям на поверхню. У мене батько — людина з фантастичною нервовою системою, довго керував проектним інститутом. А мати з донських козачок, тобто могла шашкою порубати миттєво. По життю в мене була задача перейти від поведінки мами до філософської позиції батька. У чомусь, сподіваюсь, я її вирішив. Йога допомагає. Будь-який start up базується на харизмі керівника, на ідеї. Коли компанія зростає, вона стає менш гнучкою, більш бюрократичною і, якщо не «займається йогою», може зникнути. (Сміється.) Все залежить від людини! 
— Які є мрії і плани? 
— Я мрію жити в країні, у якій 50% домогосподарств інвестують у фондовий ринок, і щоб ця країна називалась Україна. Тоді і фондовий ринок буде таким, як треба. Якщо буде така велика участь простих громадян, тоді і вищим буде контроль громадськості. Вважаю, що в нас козацької крові для цього достатньо.  

Справка 

Созданная в 1992 году, компания «КИНТО» является старейшим признанным лидером украинского фондового рынка, активным участником его создания и развития. Спектр услуг «КИНТО» включает управление активами инвестиционных и пенсионных фондов, интернет-трейдинг и инвестиционный банкинг. Компания имеет 19-летний опыт работы с ценными бумагами, отмечается стабильными темпами роста собственного капитала и опирается на высокопрофессиональную команду специалистов. В «КИНТО» работает около 120 высококвалифицированных специалистов, среди которых есть и опытные кандидаты наук, и представители талантливой молодежи. В управлении компании находится 21 фонд, с общим объемом активов 533 млн. грн. Компании удалось создать удачный прецедент бизнеса, основанного на принципах профессионализма, порядочности и прозрачности, что подтверждается большим количеством наград в разнообразных рейтингах и конкурсах. «КИНТО» ставит целью своим собственным примером создавать высокий уровень инвестиционной культуры, доверие к фондовому рынку, компаниям по управлению активами, инвестиционным и негосударственным пенсионным фондам.


Комментарии

Упомянутые компании

Финансовый мир и инструменты инвестиций - о чем этот сайт?

В разделе http://investfunds.ua/news/ - ежедневно публикуются новости мира финансов, рынка коллективных инвестиций, фондового рынка, новости рынка недвижимости, а так же новости компаний. На сайте Investfunds.ua Вы найдете всю необходимую информацию для принятия инвестиционных решений и просто, для того чтобы быть в курсе событий в увлекательном мире финансов, бизнеса и инвестиций.